Галузі критичної інфраструктури України. Що туди входить?

Під поняттям критичної інфраструктури розуміють об’єкти, які мають надзвичайну важливість для функціонування економіки та суспільства країни. Критична інфраструктура перш за все охоплює об’єкти сектору оборони і такі, що створюють умови для забезпечення життєво важливих послуг і можливості для комунікації.

Такими можуть бути електричні станції, системи водопостачання, місця виготовлення та зберігання харчових продуктів , важливі вузли транспортного сектору, мережі телекомунікацій, медичні установи та велика кількість інших об’єктів що мають пріоритет.

Безпека таких об’єктів, збереження їх функціональності є пріоритетом держави.

Будівлі критичної інфраструктури, мости, дороги, різноманітне обладнання та послуги, які створюють цілісні системи, включно з системами управління в військовому, державному, економічному секторах.

Галузі критичної інфраструктури тісно пов’язані. Виведення з ладу окремого об’єкту в мережі, вплине на роботу інших об’єктів та мереж. При цьому ступінь взаємної залежності між обороною і інфраструктурою дуже високий та складний. Навіть при наявності надійних засобів для захисту таких об’єктів, потрібні особливі міри безпеки та тісна взаємодія з міжнародними партнерами для створення відповідних умов.

Знищення або пошкодження навіть одного з об’єктів, який є частиною критичної інфраструктури, може призвести до трагічних наслідків. Як приклад можна розглянути теракт на Каховській ГЕС, що призвів до численних людських жертв і катастрофи техногенного характеру. Наслідки катастрофи ще будуть довго нагадувати про себе.

Війна в Україні прямо вплинула на різні галузі критичної інфраструктури. Внаслідок обстрілів з боку рф та військових дій було пошкоджено безліч об’єктів, що входять в перелік критичних. Особливо постраждали енергетичні об’єкти, які багаторазово зазнавали обстрілів та руйнацій. Крім того, руйнувань зазнав і транспортний сектор та багато інших. Питання захисту критичної інфраструктури зберігає свою актуальність.

Особливості національної системи захисту критичної інфраструктури

Система захисту критичної інфраструктури є основним інструментом, що відповідає за добробут держави. Це сукупність органів управління, сил та ресурсів різноманітних органів виконавчої влади — центральних та місцевих, органів самоврядування на місцевому рівні, операторів відповідної критичної інфраструктури, обов’язки яких передбачають формування або реалізацію державної політики в секторі захисту критичної інфраструктури. Окрім того, важливою складовою в роботі національної системи захисту є співпраця з іншими державами та відповідними міжнародними організаціями з метою координації та реалізації спільних заходів, а також обміну досвідом.

Потреба захисту об’єктів критичної інфраструктури є надважливою для забезпечення нормального функціонування держави, особливо в умовах сьогодення, та сучасних ризиків, які пов’язані з воєнними діями, систематичними обстрілами українських міст. Уряд посилює заходи безпеки для таких об’єктів. Комплекс заходів охоплює моніторинг та заходи швидкого реагування на різноманітні види загроз: атаки терористів, кібератаки, різні природні катастрофи та інші негативні фактори.

Система захисту критичних об’єктів формується відповідно до нормативного акту, який окреслює основні принципи та завдання для держави. Виникнення таких ризиків для інфраструктури критичного типу, як різні природні та техногенні катастрофи, терористичні атаки, хакерські атаки, потребує проведення відповідних заходів, що спрямовані на запобігання, подолання таких атак. Державна служба захисту критичної інфраструктури регулює політику заходів з захисту, забезпечуючи правильну координацію та належну співпрацю між різними суб’єктами-учасниками захисту критичної інфраструктури.

Попри те, що більшість об’єктів інфраструктури мають достатній захист, засобів ППО не достатньо, щоб забезпечити надійний захист всіх об’єктів, які цього потребують. Президент та представники уряду щоденно працюють над вдосконаленням політики в секторі захисту критичної інфраструктури, в тому числі над постачанням засобів ППО від міжнародних партнерів. Але через постійні ракетні обстріли неможливо виключати ризики нових пошкоджень.

Об’єкти критичної інфраструктури потребують постійного моніторингу, модернізації та цільової підтримки програм її захисту, що дозволить уникнути перебоїв в функціонуванні, створити умови для безпеки країни і безпосередньо критичних об’єктів.

Суб’єктами, що входять в національну систему захисту критичної інфраструктури, відповідно чинного законодавства можуть бути органи держави, органи влади на місцевому рівні, різні підприємства, установи та організації, що мають ключове значення для безпеки держави. Такими суб’єктами також можуть ставати приватні компанії, які надають послуги в секторах, що вважаються критичними для функціонування держави.

В перелік таких суб’єктів входять:

оператори критичної інфраструктури — юридичні або фізичні особи, які виконують управління об’єктом на правах оренди або власності, чи інших підставах, передбачених законом, та несе відповідальність за його функціонування;
секторальні органи у сфері забезпечення захисту критичної інфраструктури — державні органи, які відповідно до законодавства проводять розробку та реалізацію державної політики в сфері захисту інфраструктури в конкретному секторі;
уповноважений орган — відповідає за процеси розробки та впровадження державної політики в сфері захисту критичної інфраструктури, виконує процеси управління, координації.

Класифікація об’єктів критичної інфраструктури

Існують категорії критичності, які визначають рівень важливості об’єктів. Проведення попереднього аналізу даних дає можливість в разі потреби віднести об’єкти до критичної інфраструктури та провести розробку політики у сфері захисту таких об’єктів. Такі процедури дають можливість створити необхідний рівень безпеки для об’єктів, що мають важливість, серед яких енергетичні, транспортні системи, або телекомунікації. Розподілення категорій критичності також дає можливість ефективно проводити розподіл ресурсів для захисту тих чи інших об’єктів від потенційних загроз.

Згідно З постановою № 1109, підприємства, установи розподіляють на чотири категорії критичності:

перший — об’єкти, які мають високий рівень важливості для держави загалом та можуть вплинути на діяльність інших об’єктів критичної інфраструктури, і у випадку порушення їх роботи може виникнути криза державного рівня;
другий — об’єкти, які мають життєву важливість, і в разі припинення або порушення їх функціонування, виникне кризова ситуація на регіональному рівні;
третій — важливі об’єкти, порушення функцій яких спричинить кризу на місцевому рівні;
четвертий — необхідні об’єкти, порушення діяльності яких може спричинити локальну кризову ситуацію.

Існують стандарти класифікації — критерії, за якими відносять конкретні об’єкти до критичної інфраструктури. Оскільки процедури ідентифікації об’єктів належать до безпосередньо повноважень секторальних органів, замовникам рекомендується першочергово звертатись до своїх секторальних органів, відповідно до переліку секторів, що затверджений Постановою 1109.

Особливості реєстру об’єктів критичної інфраструктури

Реєстр об’єктів критичної інфраструктури є офіційним документом, який містить перелік об’єктів, які було визнано як найважливіші для функціонування держави, суспільства. Такі об’єкти можуть пов’язані з різними секторами діяльності: енергетикою, транспортною системою, різними інформаційними та телекомунікаційними технологіями, банківською системою, та іншими секторами.

Реєстр об’єктів критичної інфраструктури визначається національним законодавством та чітко окреслює значення та важливість тих чи інших об’єктів для національної безпеки.

Відповідно Закону України "Про критичну інфраструктуру", до життєво важливих для держави та суспільства належать такі галузі:

управління або надання адміністративних послуг;
забезпечення населення, промисловості електричною енергією та теплом;
послуги з водопостачання та водовідведення;
забезпечення продовольством;
державні та приватні організації в галузі охорони здоров’я;
сектор фармацевтики;
послуги інформаційного характеру;
послуги фінансового сектору;
транспорт, логістика;
сектори оборони та безпеки;
правосуддя, безпосередньо утримання під вартою;
служби цивільного захисту, рятувальні служби;
космічна діяльність;
хімічна промисловість.

Особливості реєстрації об’єктів критичної інфраструктури

Сам процес реєстрації об’єктів критичної інфраструктури охоплює декілька основних етапів, що починаються з проведення попереднього аналізу інформації щодо об’єктів. Надалі складаються відповідні пропозиції щодо віднесення тих чи інших об’єктів до реєстру, виходячи з критеріїв, що встановлені відповідними законами.

Ці процеси передбачають проведення детального аналізу та прогнозу всіх можливих наслідків при пошкодженні або зупинці функцій такого об’єкта, його важливості для нацбезпеки та загалом суспільства.

Система критичної інфраструктури протягом останніх років будується з нуля. Водночас держава мала необхідність окреслити найважливіші об’єкти. Такі критерії були реалізовані в сучасній регуляторній базі. Створення реєстру об’єктів критичної інфраструктури покладено на відповідний департамент Держспецзв’язку.

Система державної реєстрації виконує збір інформації про види та типи об’єктів та потребу у включенні їх до відповідного реєстру. Під час дії правового режиму воєнного стану та 12 місяців після його припинення уповноваженим органом в секторі захисту критичної інфраструктури є служба спеціального звʼязку та захисту інформації України.

Відповідальність за оперативне подання інформації до Реєстру покладено на секторальні органи. Вони виконують ідентифікацію, разом з оператором виконують категоризацію, враховуючи всі встановлені законодавством вимоги. Після складання переліків секторальні органи подають інформацію в Держспецзв’язку для подальшого внесення в реєстр.

Цей перелік вважається одним з найбільш захищених реєстрів, існує в закритому форматі, не підключений до мережі. Тільки працівники мають відповідний доступ.

Прогнозується, що після війни об’єкти зможуть самостійно подавати заявки та виконувати підтвердження в електронній системі документообігу. В такому разі процес наповнення та оновлення реєстру буде автоматизовано.

Проте в сьогоднішніх умовах державні служби мають можливість вносити інформацію виключно в ручному режимі.

Водночас провести галузевий аналіз в маркетингових цілях можна і з сучасними системами для ринкового аналізу, а саме YC. Market. Система пропонує зручний інтерфейс, широкий функціонал, що дозволяє швидко і зручно отримати інформацію про компанії в різних ринкових сегментах або на локальному рівні, провести аналіз ринку, сформувати ефективні стратегії для власного бізнесу.

Кожен має можливість оцінити всі переваги аналітичного сервісу, провести тестування функціонала, виконавши просту та швидку реєстрацію, за посиланням. Сама процедура не займає значного часу, користувачі можуть авторизуватись через соцмережі Google, Facebook. Переконайтесь в перевагах сервісу прямо зараз, зареєструвавшись в системі.