Структура газового ринку в Україні

Сучасний газовий ринок України для споживачів майже немає відмінностей від будь-яких інших ринкових ніш. Споживачі природнього газу мають можливість обирати постачальників, які надаватимуть послуги з подачі ресурсу.

Газопостачальні компанії встановлюють різні ціни, виводять на ринок унікальні пакетні пропозиції та можуть надавати послуги різної якості. В той самий час, доставка газових ресурсів, що характеризується обслуговуванням мереж — це природна монополія, хоча б через те, що прокладати окремі труби малоефективно з економічної точки зору. Тарифи на виконання доставки газу регулюються державою. При цьому, в кінці 2019 року уряд виконав розділення оплати за доставку та за газові ресурси, як за товар, саме для того, щоб кінцеві споживачі мали можливість самостійно обирати постачальників.

Обрати постачальників газу можуть мешканці багатоквартирних та приватних будинків. Сучасні системи дозволяють це зробити навіть в електронному режимі — споживач має повідомити компанію, що хоче працювати з нею та провести верифікацію особи. Має бути підтверджено право на володіння об’єктом, на який виконуватимуться поставки. Інші питання вже має вирішити безпосередньо компанія-постачальник.

Кожен постачальник газу, що отримав відповідну ліцензію в регулятора і має реєстрацію як оператор на ринку, має доступ до загальної системи транспортування та розподілу газу. Фактично, такі умови дозволяють сформувати конкурентне середовище, ринкові відносини, та стимулювати сектор економіки до розвитку.

Основною перевагою ринкових відносин є наявність конкуренції за різними ознаками. Постачальники конкурують не тільки за ціновою політикою, але й якістю. Сучасні компанії впроваджують інноваційні сервіси, спеціальні тарифні плани, різнопланові бонуси. Кожен покупець має змогу обрати саме те, що йому більше підходить — від мінімальних цін до ексклюзивних пакетів з додатковими послугами.

Тим не менш, частина відносин на ринку регулюється, оскільки питання відноситься до енергетичної безпеки держави. Споживач може залишитись без постачання виключно у випадках, коли не виконуються технічні вимоги, при систематичних боргах або якщо в системі відсутній газ взагалі. У випадках, коли поточні постачальники припинили свою роботу з будь-яких причин, існує Постачальник останньої надії, що тимчасово забезпечує поставки до укладення контракту з іншою компанією.

Газопостачальні компанії та оператори ГРМ: в чому різниця

Окреслюють два різновиди компаній, що працюють з населенням: постачальники газу та оператори мереж розподілу газу. Перші виконують діяльність з постачання газу безпосередньо населенню, другі обслуговують та контролюють системи, за допомогою яких ресурс доставляється до кінцевого споживача.

Постачальники газу виконують продажі газу для населення. Станом на 2022 рік, 12,3 мільйони домогосподарств України обрали основним постачальником ГК «Нафтогаз України». Сфера відповідальності таких компаній включає в себе:

• встановлення ціни на газ;
• вирішення боргових питань, а також ситуацій з переплатами;
• надання платіжок для подальшої оплати за спожиті ресурси;
• надання консультацій щодо шляхів внесення оплати та роботи інших сервісів організації.

Газорозподільна компанія забезпечує доставлення ресурсів. Відомо про більше, ніж 40 компаній по всій території держави, їх відносять до природних монополій. Фактично, споживач не може обирати оператора, його встановлюють в залежності від місця проживання. На території держави існує єдина система розподілу газу, альтернатив немає.

Оператори ГРМ мають стабільну кількість клієнтів та виконують постачання за фіксованими тарифами, що встановлюються Національною комісією з регулювання енергетики для кожного підприємства окремо. Основними задачами операторів є проведення технічного обслуговування систем, усунення різних аварій та пошкоджень, забезпечення відповідних показників тиску в розподільчих мережах та отримання прибутку за доставлення ресурсу.

Основні компетенції операторів наступні:

• передача отриманих показників лічильників;
• нарахування об’ємів спожитих ресурсів;
• встановлення, ремонт, обслуговування та заміна відповідного газового обладнання;
• діяльність контролерів;
• діагностика, ремонтні роботи та роботи з заміни мережі;
• контроль за якістю ресурсу.

Газовий ринок: особливості проведених реформ

Серед основних проблем, що мала вирішити реформа газового ринку окреслюють наступні:

• відсутність прозорості;
• систематична заборгованість споживачів;
• наявність перехресного субсидіювання — високих цін для промислового сектору та низьких для побутових споживачів;
• виникнення корупційних схем;
• низька ефективність використання ресурсів.

Реформи в даному секторі почались з прийняття плану заходів щодо змін в газовій сфері, який було узгоджено зі Світовим банком. Важливим рішення було прийняття Закону України "Про ринок природнього газу", який було узгоджено з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Крім того, були внесені корективи до декількох законів щодо відокремлення сфери транспортування газу, збільшення цін на ресурс для населення та постачальників теплової енергії, створення плану заходів по реструктуризації НАК "Нафтогаз України", та посилення ролі НКРЕКП, покращення механізмів, спрямованих на допомогу вразливим категоріям покупців, та перегляд встановлених правил ліцензування для різних видів діяльності в секторі.

Закон щодо ринку природного газу, який фактично утворив ринок в сьогоднішньому вигляді, було прийнято в 2015 році. Він вважається одним з важливих рішень, що здійснені для імплементації нормативних актів Енергетичного Співтовариства в енергетичній сфері.

Згідно прийнятого нормативного акту, газовий ринок має будуватись на принципах, які характеризуються вільною конкуренцією, високим рівнем захисту споживачів, та безпеки постачання сировини. Варто окреслити такі тези:

• відокремлення функцій газорозподільних компаній від функцій видобутку та постачання ресурсу. При цьому оператор перебуває в власності держави, без можливості її приватизації;
• розмежування функцій регулятора ринку та держави — держава виконує регулювання виключно монопольних ринків. Регуляція тарифів дозволяє забезпечити залучення інвестицій в системи розподілу та транспортування, сховища, забезпечує конкуренцію на ринку газу. Держава мінімально втручається в діяльність оптового ринку, при цьому закон визначає можливі підстави для втручання;
• встановлюються рівні права доступу для суб’єктів ринку до систем розподілу та транспортування, сховищ, установок LNG, та на проведення приєднання до таких систем. Крім того, такі самі права отримано виробниками біологічного газу та інших різновидів з альтернативних джерел;
• точне визначення всіх функцій операторів ГТС, розподільної системи, сховища, установки LNG — закон вимагає встановлення спеціальних кодексів, що регламентують діяльність таких систем та об’єктів, правил використання та надання доступу до них;
• вільне ціноутворення — постачання виконується за тарифами, які встановлюються між компанією-постачальником та споживачем, крім деяких випадків;
• впровадження інституту постачальника «останньої надії», що має надати постачання у випадку, коли покупець не може скористатись послугами обраної компанії;
• захист споживачів вразливих категорій — критерії яких встановлено Урядом. Такі споживачі мають право на субсидію для відшкодування витрат за спожитий газ, та інші види допомоги, порядок надання якої також визначає Уряд.

Нормативний акт передбачає, що всі суб’єкти, що мають владні повноваження, судова влада при дотриманні норм закону мають брати до уваги наявну практику Європейського Союзу та зокрема Енергетичного Співтовариства, в тому числі рішення Суду ЄС, Європейської Комісії та Секретаріату Співтовариства.  

Ще однією важливою частиною стало проведення реформи НАК "Нафтогаз України". Проведені зміни характеризуються використанням Керівних принципів ОЕСР щодо корпоративного врядування на підприємствах, що мають державну форму власності та Принципами корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку. Окреслюють такі параметри реформи:

• утворення ефективних та повноцінних органів управління;
• чітке розділення повноважень всередині компанії на всіх рівнях;
• створення та діяльність ефективної системи внутрішнього контролю;
• відсутність політичного впливу на роботу організації;
• створення рівних умов діяльності з приватними організаціями.   

Газовий ринок: перспективи розвитку після війни

Попри всі складнощі, викликані повномасштабним вторгненням рф, західні партнери та національні інвестори зберігають зацікавленість в інвестиціях в нову економіку держави, що має формуватися в період післявоєнного відновлення.

Ситуація в газовому секторі — одне з надважливих питань, оскільки газ має значну роль в діяльності енергосистеми, та зможе зберегти її в післявоєнний період. На думку міжнародних експертів, газова промисловість може стати однією з основ повоєнної економіки держави, та важливим активом для забезпечення енергетичної безпеки для Європи в період енергетичного переходу.

Тим не менш, на думку профільних фахівців, залучення приватних вкладень в газовий сектор України — доволі складний процес. Серед основних причин окреслюють домінувальну роль державного холдингу «Нафтогаз» на ринку. НАК і на сьогодні зберігає привілейоване положення, оскільки має монополію на доставку ресурсу, та значний контроль над промисловістю в секторі.

Після перемоги України на ринку має бути створене конкурентне середовище. При цьому під час підготовчого періоду, необхідно виконати ряд дій.

Важливо забезпечити продажі всього товарного газу компанією Укргазвидобування на торгівельних майданчиках України. Другим важливим фактором є забезпечення продажів за правилами Gas Release Programme, що використовувались на території Європи для підвищення конкуренції.

Ця програма характеризується такими параметрами:

• продажі маленьких об’ємів газу в кожному лоті;
• покупці не мають можливості придбати більше за певну кількість таких лотів, що визначається безпосередньо регулятором, що виконує розробку правил GRP, та здійснює контроль за їх виконанням;
• контроль участі в GRP пов’язаних між собою структур;
• по факту проведення торговельних сесій, утворюється національний індикатор ціни.

Профільні фахівці також рекомендують на 2-3 роки перехідного періоду встановити обмеження на максимальну ціну газу, в тому числі і для газовидобувних компаній приватного типу. Також, можливо приватизувати АТ "Укргазвидобування", розділивши його на декілька компаній, що збільшить конкуренцію на ринку.

В перехідний період важливим фактором залишається наявність контролю регулятора за діями всіх учасників ринку. Потрібно прийняти нормативні акти, що відповідні Регламенту ЄС щодо контролю за прозорістю та запобіганню зловживанням на оптових ринках електричної енергії та газу. АМКУ має контролювати дотримання правил конкуренції та запобігати зловживанням монополіями природнього типу.

По факту закінчення перехідного періоду, рішення щодо якого приймається Урядом, та створення реального конкурентного середовища, можливо буде перейти на європейську модель діяльності ринку, при цьому зберігаючи посилену роль регулятора.

Безумовно, ситуація на газовому ринку буде залежати від багатьох факторів — швидкість відновлення економіки держави, та імплементації нормативних актів ЄС, наявність міжнародної допомоги, можливість залучення інвестицій в сектор, та відповідні рішення на державному рівні. Станом на зараз, пори складні умови, учасники ринкових відносин демонструють стійкість та готовність до трансформації.