Розвиток транспорту і логістики в Україні

Логістика та транспортування є одним з ключових секторів діяльності, що забезпечує роботу більшості економічних галузей, прямо впливає на розвиток держави та конкурентну спроможність національних виробників, дозволяє утворювати експорт. Сфера логістики є надважливою для розвитку держави, забезпечення надходжень в бюджет, та виведення національних товарів на міжнародні ринки.

Крім того, потреба в розвитку транспортних шляхів та логістичного сектору також зумовлена військовими діями в Україні, оскільки саме зараз важливим питанням є доставка необхідних товарів, техніки та гуманітарної допомоги з країн Європи.

Варто зазначити, що логістика та транспорт утворюють значну частку ВВП держави, та створюють робочі місця, сприяють розвитку інфраструктури міст та інших населених пунктів нашої держави. Сьогодні світовий ринок логістичних послуг динамічно змінюється та задає нові тренди, адаптуючись до умов сьогодення.

Процеси економічної інтеграції України в простір Європейського Союзу стимулюють до швидкого розвитку всіх секторів діяльності, особливо інфраструктури та транспортної системи. Фактично, Україна має географічні переваги, та є зручним хабом між Європою та Азією, розташована на перехресті основних транс’європейських коридорів, що дозволяє налагодити зовнішньоекономічну діяльність.

В будь-якій державі темпи розвитку транспортної системи мають відповідати загальному економічному зростанню. Тому, Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року потребує проведення вдосконалення, створення цільових програм для окремих видів транспортних засобів. Сьогодні, система транспорту та логістики в Україні, нажаль, не відповідає більшості світових стандартів, вимогам країн ЄС, а інфраструктура та відповідне обладнання ще відстають від європейських.

У законодавстві нашої держави окреслено головні складові транспортної системи. Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про транспорт», система транспорту включає в себе:

• транспорт загального користування, в тому числі морський, річковий, залізничний, авіаційний, автомобільний, а також електротранспорт міського типу, завданням якого є створення зв’язку між різними економічними галузями, регіонами, виробництвом та кінцевими споживачами;
• залізничний транспорт промислового типу, що здебільшого обслуговує різні процеси виробництва на підприємствах;
• транспорт відомчого типу;
• трубопровідний транспорт;
• шляхи сполучення загального користування.  

Попри велику кількість складнощів, значні ризики сьогодення, численні руйнації інфраструктури, профільні фахівці вказують на значні перспективи розвитку сектору транспорту та логістики. Зростання в післявоєнний період зумовлено загальним розвитком економічної системи, відбудови інфраструктури та створення нових проектів, потребою роботи з ринками Європи та іншими факторами.

Адаптувавшись до реалій воєнного часу, сектор транспорту продовжив свою діяльність, та зберігає привабливість для потенційних інвесторів. Сьогодні логістичні процеси модернізуються, та трансформуються відповідно ринковим тенденціям.

Транспортні компанії України: вплив війни

Бойові дії всередині держави суттєво вплинули на сектор транспорту та логістики. На початку війни, вторгнення рф фактично зупинило експортні можливості держави. Повністю припинені авіасполучення, частково зруйнована інфраструктура аеропортів, залізниці. Обстрілів зазнали складські приміщення, офіси логістичних компаній, деякі підприємства були вимушені припинити роботу, або провести релокацію бізнесу. Крім того, технічні засоби та обладнання були розкрадені окупантами, що призвело до значних збитків.

Для міжнародної торгівлі в довоєнний час, основними засобами транспортування були залізничний та морський види транспорту. Наявність виходу до Чорного моря надавала можливість відправляти вантажі практично в будь-яку країну світу. Але після 24 лютого 2022 року, блокада морських портів вплинула як на масштаби торгівлі, так і на її розподіл за різними типами транспортування.

Якщо ще в січні 2022 року 80% експорту виконувалось морськими шляхами, то станом на квітень того ж року, ця частка впала до 13%. Більшість перевезень почали виконувати залізничним та автомобільним транспортом. В той самий час суттєво зросла кількість постачань в країни ЄС.

Окреслюють декілька основних проблем, з якими зіштовхнувся бізнес в Україні. По-перше, більшості компаній довелось майже повністю відмовитись від накопичення товарів, оскільки чим більше товарів зберігається на складах, тим вище обсяг заморожених фінансів. Крім того, зросли ризики втрати товарів через ворожі атаки.

Іншим викликом стала потреба в зміні складських умов. Майже 70-80% професійних складських площ були розміщені саме в Київській області. Через початок бойових дій, більшість компаній були вимушені проводити релокацію складів на захід України, де не було достатньо приміщень таких масштабів. Втім, станом на зараз, ситуація стабілізувалась, тому більшість складів в центральних регіонах також працює.

Виникли складнощі з закупівлями товарів різних категорій. Такі виклики обумовлені обмеженнями асортименту та постачальників, блокуванням портової інфраструктури, та навантаженнями на залізницю.

Логістичні операції також було ускладнено через необхідність проходити перевірки та огляди на блокпостах, обмеження руху під час комендантської години та інших факторів. Окрім того, існує потреба в плануванні запасних маршрутів через ризики нових атак.

З перших днів повномасштабного вторгнення потоки транспорту з південних напрямків було переорієнтовано на західний. Через деякий час вдалося запустити роботу Одеського порту через зерновий коридор, та активізувати портову інфраструктуру в Дунайському регіоні. Таким чином автотранспортний та залізничний сегмент мали змогу скоординувати стратегії боротьби з кризою, та допомогти більшості експортерів передати свої товари на потрібні ринки. Тим не менш, кризовий стан в галузях транспорту і логістики залишається, існує значна кількість проблем, що потребують рішень.

Однією з важливих проблем є неспроможність доставляти західним отримувачам масштабний потік експортних товарів, обсяг яких суходолом значно зріс в порівнянні з довоєнним періодом. Такі обмеження частково викликані недостатньою потужністю українського транспорту наземного типу, та особливостями його технічного стану.

В той самий час, найсуттєвішим викликом стала нездатність європейської інфраструктури отримувати та приймати значну кількість ешелонів та вантажних фур з України, що проводять доставку промислової та сільськогосподарської сировини. Спостерігається вкрай низька пропускна здатність транспортної системи ЄС на українських кордонах та в портах.

Через несумісність залізничних колій рух вантажів суттєво сповільнюється, що обумовлено потребою переставляти вагони на вузькі європейські колії. Також, спостерігається низька продуктивність техніки, що виконує обробку вантажів.

Існує фактор перевантаження прикордонної інфраструктури. Станом на зараз існує брак потужностей для зберігання вантажів зернового та олійного типу, а також терміналів для контейнерів. На території України дефіцит вантажних вагонів, зерновозів та контейнерів.

Також спостерігається значна кількість проблем в національній інфраструктурі. Сотні мостових перегонів, тисячі кілометрів доріг, порти та вокзали, депо та станції, інші транспорті об’єкти зазнають суттєвих руйнувань в зонах активних бойових дій та через постійні дроново-ракетні удари.

Тим не менш сектор поступово стабілізується, проводиться планомірне відновлення інфраструктури транспорту та виведення галузі із кризового стану. Вже сьогодні існує багато антикризових та перспективних проектів, в тому числі за участю міжнародних партнерів, що дозволять покращити умови роботи логістичного сектору в військовий час, та створити значні перспективи розвитку в період післявоєнного відновлення.

Логістичні компанії України: перспективи розвитку

Попри всі складнощі та виклики військового часу, профільні фахівці вказують на значні перспективи розвитку сектору, особливо в період відбудови держави.

Одним з пріоритетів для українського уряду має бути будівництво та проведення модернізації колій залізниці в напрямках кордонів з країнами ЄС, та розвиток портів Дунаю. Сектору бізнесу потрібно залучати інвестиції в розвиток хабів транспорту, шляхів автомобільного транспорту, та європейських колій залізниці. Станом на сьогодні, перспективним напрямом є розвиток інфраструктури саме в західних регіонах, що дозволить розширити можливості мережі логістики. Вже зараз доречно модернізувати залізничну інфраструктуру та максимально адаптувати її до перевезень між Україною та країнами ЄС. Не менш важливою є побудова сухих портів в кожному регіоні держави, що дозволить зберігати відповідну сировину.

Найбільші перспективи за оцінкою експертів мають залізничні переходи на кордонах між Україною та Польщею, наприклад ділянка євро колії від Ковеля до міста Хелм. Потрібно будувати новітні перевальні комплекси та термінали транскордонного типу на західній Україні, виконувати процедури з розвитку річкового транспорту та інших складових логістичного сектору.

Важливим фактором залишається потреба в спрощеному регулюванні митних процедур, та гармонізація українського законодавства у відповідності з нормативними актами та правилами, встановленими в ЄС.

Безумовно, важливою перспективою є відновлення та модернізація логістичної інфраструктури, що була зруйнована внаслідок військових дій. Такі процес мають враховувати досвід європейських логістичних систем та тенденції інтеграції держави до ЄС.

Важливим елементом майбутньої інфраструктури є регіональні логістичні центри, що мають контролювати великі транспортні компанії та надавати консультаційні послуги, та допомогу щодо вантажів, що рухаються українськими шляхами. Потрібно контролювати динаміку запасів товару, паливні витрати, та різні організаційні проблеми.

Вже сьогодні, компанії сектору використовують автоматизовані системи, а в перспективі планується запуск електронних сервісів відповідного призначення.  

З технічного боку, перспективним для логістичного сектору є впровадження технологій штучного інтелекту. Такі технології допоможуть приймати швидкі та ефективні рішення в реальному часі, контролювати інформацію та відповідні операції, проводити планування маршрутів, розподіляти замовлення між наявними транспортними засобами, та утворювати ефективні графіки для водіїв.

Швидкість, точність, цілісність доставки — фактори, що прямо впливають на комерційні показники компанії, створюють умови для розвитку конкурентного ринку, та підвищення ефективності національних компаній. Використання штучного інтелекту також знижує ризики.

У період післявоєнного відновлення одним з пріоритетів стане приватизація інфраструктури, що може значно посилити економічний розвиток в масштабах країни, та пришвидшить розвиток інфраструктури.

Вже сьогодні активно працюють B2B сервіси перевезень на місцевому рівні, що дозволяє втримати показники діяльності МСП, та забезпечити вчасну доставку необхідних товарів. Компанії активно допомагають ЗСУ та вразливим категоріям населення і переселенців, використовуючи новітні цифрові сервіси.

Перспективним є також напрямок відкриття філіалів українських компаній з доставки за кордоном. Вже зараз реалізовується декілька відповідних проектів, а після вступу України в ЄС, такі рішення будуть ще актуальніші.

Фактично, розвиток транспортної та логістичної сфери залежить від багатьох факторів, як то швидкість післявоєнної відбудови, наявність інвестицій, особливості регулювання та впровадження реформ, економічний стан держави, та інші.